картопляник
КАРТОПЛЯ́НИК, а, ч.
1. Котлета з вареної товченої картоплі (у 2 знач.).
Лежало на чистому рушнику кілька перепічок і картопляників (Ю. Яновський);
– Звари щось. – Картопляник зварю й прибіжу... (Микита Чернявський).
2. Те саме, що деру́н².
Домна Кирилівна начистила картоплі і взялася за тертку: вирішила з Христею картопляників на салі напекти (Я. Гримайло);
– Валерій не може спокійно згадувати ні ваших картопляників, ні вареників (О. Іваненко);
На обід бабуся подала борщ з карасиками і картопляники під морквяним соусом, чай з грінками (Олекса Ізарський).
Словник української мови (СУМ-20)