картярка

КАРТЯ́РКА, и, ж. Жін. до картя́р.

Чує він, що є у царя дочка — велика картярка. Подумав собі: «Піду до неї бавитись у карти» (Калин, Закарп. казки, 1955, 157).

Значення в інших словниках

1. картярка — картя́рка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. картярка — КАРТЯ́РКА, и, ж. Жін. до картя́р. Чує він, що є у царя дочка – велика картярка. Подумав собі: “Піду до неї бавитись у карти” (з казки); Пристрасна картярка, вона вже не могла грати сама і лише просиджувала далеко за північ біля гравців...  Словник української мови у 20 томах