катакомби
КАТАКО́МБИ, ко́мб, мн. (одн. катако́мба, и, ж.). Підземні природні або штучні печери з довгими заплутаними ходами.
Три доби під землею, в лабіринтах катакомб точився запеклий бій (Збан., Сеспель, 1961, 17);
Наш стародавній Київ споконвіку відомий як один з найбільших у Європі районів зосередження підземних ходів, печер і катакомб (Веч. Київ, 28.IX 1967, 3);
// У деяких містах давнього Риму — такі ж підземелля, що правили першим християнам за притулок, а також за місце релігійних відправ і поховань.
І всі за нею повставали І за апостолом пішли У катакомби (Шевч., II, 1953, 269);
*У порівн. З вузенької вулички, з склепінням, як з катакомби, показалась процесія (Коцюб., III, 1956, 412).
Словник української мови (СУМ-11)