катакомби
КАТАКО́МБИ, ко́мб, мн. (одн. катако́мба, и, ж.).
Природні або штучні печери з довгими заплутаними ходами.
Три доби під землею, в лабіринтах катакомб точився запеклий бій (Ю. Збанацький);
Ще перед тим наслухалась, що катакомби тягнуться від Керчі на багато кiлометрiв (О. Гончар);
Наш стародавній Київ споконвіку відомий як один з найбільших у Європі районів зосередження підземних ходів, печер і катакомб (з газ.);
// У деяких містах Стародавнього Риму – такі ж підземелля, що правили першим християнам за притулок, а також за місце релігійних відправ і поховань.
І всі за нею повставали І за апостолом пішли У катакомби (Т. Шевченко);
Нічого християнського не було в них, нічого спільного з тими першими неофітами, що при світлі смолоскипів спускалися в катакомби і там молилися з відданою вірою і самозреченням, і там ховали своїх перших мучеників за віру (О. Іваненко);
Шнурре намагався довести первісно близький зв'язок мистецтва катакомб з язичеським малярством епохи імператорів (П. Загребельний);
* У порівн. З вузенької вулички, з склепінням, як з катакомби, показалась процесія (М. Коцюбинський);
Ніч глуха й довга, як одеські катакомби, куди ходив на екскурсію позаминулого року (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)