квапливість
КВАПЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. квапли́вий 1, 2; поспішливість, хапливість.
— Не їв без мене? — А що ж, буду в твої горшки заглядати? — широко, з перебільшеною квапливістю і пошаною відчиняє [Григорій] ворота (Стельмах, І, 1962, 227);
У їхніх рухах немає квапливості, гарячковості, нервування (Ткач, Арена, 1960, 128).
Словник української мови (СУМ-11)