квас
КВАС, у, ч.
1. Кислуватий напій, який готують із житнього хліба або житнього борошна з солодом.
На те квас, щоб його пити (Номис, 1864, № 5858);
Він танцюватиме з найкращими панянками воєводства, питиме не квас, а запашні іспанські вина (Тулуб, Людолови, І, 1957, 4);
// Напій із фруктів, ягід або меду.
Була і вишнівка, і тернівка, і дулівка; ..та був і грушевий квас (Кв.-Осн., II, 1956, 241);
Він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас (Шиян, Баланда, 1957, 49);
// Кислий настій із буряків, якого вживають до борщу.
В борщі була сама за себе бутвина та квас (Н.-Лев., II, 1956, 208).
∆ Ше́вський квас — розчин дубильної речовини для вичинювання шкур.
— Маріє, чого це ти стала така жовта, неначе три дні в шевському квасу мокла? — спитав Мина (Н.-Лев., II, 1956, 120).
◊ Ча́сом з ква́сом, поро́ю з водо́ю — буває й добре, буває й погано; усяк буває.
— Значить, тобі добре! За селом байдуже? — Всього буває. Часом — з квасом, порою — з водою… (Мирний, III, 1954, 103).
2. розм., рідко. Те саме, що кислота́.
Звільна трупи їх [морських істот] продираються крізь щораз густіші і багатші в кислород [на кисень] та вуглевий [вугільний] квас верстви [води], розкладаються (Фр., II, 1950, 338).
Словник української мови (СУМ-11)