1. Словник української мови в 11 томах

квас

КВАС, у, ч.

1. Кислуватий напій, який готують із житнього хліба або житнього борошна з солодом.

На те квас, щоб його пити (Номис, 1864, № 5858);

Він танцюватиме з найкращими панянками воєводства, питиме не квас, а запашні іспанські вина (Тулуб, Людолови, І, 1957, 4);

// Напій із фруктів, ягід або меду.

Була і вишнівка, і тернівка, і дулівка; ..та був і грушевий квас (Кв.-Осн., II, 1956, 241);

Він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас (Шиян, Баланда, 1957, 49);

// Кислий настій із буряків, якого вживають до борщу.

В борщі була сама за себе бутвина та квас (Н.-Лев., II, 1956, 208).

∆ Ше́вський квас — розчин дубильної речовини для вичинювання шкур.

— Маріє, чого це ти стала така жовта, неначе три дні в шевському квасу мокла? — спитав Мина (Н.-Лев., II, 1956, 120).

◊ Ча́сом з ква́сом, поро́ю з водо́ю — буває й добре, буває й погано; усяк буває.

— Значить, тобі добре! За селом байдуже? — Всього буває. Часом — з квасом, порою — з водою… (Мирний, III, 1954, 103).

2. розм., рідко. Те саме, що кислота́.

Звільна трупи їх [морських істот] продираються крізь щораз густіші і багатші в кислород [на кисень] та вуглевий [вугільний] квас верстви [води], розкладаються (Фр., II, 1950, 338).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квас — квас іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. квас — Квас. 1. Кислота. По скінченю всеї иньшої роботи в молочарні контролює ся молоко в такий спосіб: бере ся 10 ст3 квасу сірчаного (тягар питомий... Українська літературна мова на Буковині
  3. квас — р. кислота, (для тіста) розчина, опара, (хлібний) сирівець. Словник синонімів Караванського
  4. квас — [квас] -су, м. (на) -с'і Орфоепічний словник української мови
  5. квас — -у, ч. 1》 Кислуватий напій, що його готують із житнього хліба або житнього борошна з солодом. || Напій із фруктів, ягід або меду. || Кислий настій із буряків, якого вживають до борщу. Шевський квас — розчин дубильної речовини для вичинювання шкур. 2》 розм., рідко. Те саме, що кислота. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. квас — Це питний Словник чужослів Павло Штепа
  7. квас — КВАС, у, ч. 1. Кислуватий напій, який готують із житнього хліба або житнього борошна із солодом. На те квас, щоб його пити (Номис); Зінька квасу принесла повен глечик і кислиць миску (А. Словник української мови у 20 томах
  8. квас — квас: ♦ <�є>ква́с, та не для нас про щось добре, приємне, яке призначене для когось іншого (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. квас — Є квас, та не для нас. Ми негодні дістати все те, що добре. Вчора квас, нині квас, нехай чорти мучать вас. Докір за лихий харч. І від квасу, дає Бог красу. І бідні бувають дуже вродливі. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. квас — діста́лося пе́рцю з ква́сом кому. Хто-небудь зазнав багато горя, страждань, перебував у скрутному становищі. — Я, Юхим Петрович Басов, на германській був війні. Ну, і звісно, перцю з квасом Там дісталося мені… (В. Бичко). ма́ло ка́ші з’їв. Фразеологічний словник української мови
  11. квас — КВАС (кислуватий напій, який готують з житнього хліба або борошна із солодом, а також із фруктів, ягід, меду); СИРІВЕ́ЦЬ (хлібний). Карпо вніс з погреба жбан доброго квасу на меду, розливає в полив'яні кухлики (В. Кучер); З жита й наїдку більше. Словник синонімів української мови
  12. квас — Квас, ква́су; кваси́, -сі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. квас — Квас, -су м. 1) Кислота. 2) Квасъ. Чуб. VII. 446. Знайте нас: ми кислиці, із нас квас. Ном. № 2524. 3) Закваска. Остерегайтесь квасу фарисейського. Єв. Мр. VIII. 15. 4) Также квас шевський. Квасъ для выдѣлки кожъ. Шух. І. 253. Вас. 157. ум. квасо́к. Словник української мови Грінченка