1. Українська літературна мова на Буковині

квас

Квас.

1. Кислота. По скінченю всеї иньшої роботи в молочарні контролює ся молоко в такий спосіб: бере ся 10 ст3 квасу сірчаного (тягар питомий 1. 82) дає ся єго до бутірометра, а опісля додає 1 ст3 амілевого спиритусу, але так обережно, аби спирт не змішав ся з квасом сірчаним (Товариш, 1908, 157-158); Суперфосфат ділає своїм фосфоровим квасом, що є в воді розпускальний (Товариш, 1908, 232).

2. мн. перен. Суперечки, розходження, розбіжності. Після нашого глубокого застановленя, ся справа не була така важна, щоб задля неї бити у всі дзвони; такий голос не може нічим причинити ся до зміцненя польского елементу на Буковині, а хиба лиш викличе нові кваси в нашім краю і утруднить найліпші для всіх заміри теперішної правительственної управи (Б., 1895, 30, 4); А коли я що не дописав або недобре написав, то напишіть, панове громада, свої відмінні думки в сій преважній для буковиньских Русинів справі щиро й отверто в “Буковині" задля всесторонного осьвітленя сего пекучого питаня, що положить край непорозуміням, квасам і незгоді, які закрадають ся до нашої громади (Б., 1907, 78, 2); До сего треба конче допровадити, бо без того є лиш деморалізація, і застій, і кваси. Кождий знає, що ретроградність мусить впасти (Б., 1907, 80, 1)

// пол. kwas — кислота, kwasy, мн., перен. — сварки, суперечки.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квас — квас іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. квас — р. кислота, (для тіста) розчина, опара, (хлібний) сирівець. Словник синонімів Караванського
  3. квас — [квас] -су, м. (на) -с'і Орфоепічний словник української мови
  4. квас — -у, ч. 1》 Кислуватий напій, що його готують із житнього хліба або житнього борошна з солодом. || Напій із фруктів, ягід або меду. || Кислий настій із буряків, якого вживають до борщу. Шевський квас — розчин дубильної речовини для вичинювання шкур. 2》 розм., рідко. Те саме, що кислота. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. квас — Це питний Словник чужослів Павло Штепа
  6. квас — КВАС, у, ч. 1. Кислуватий напій, який готують із житнього хліба або житнього борошна із солодом. На те квас, щоб його пити (Номис); Зінька квасу принесла повен глечик і кислиць миску (А. Словник української мови у 20 томах
  7. квас — квас: ♦ <�є>ква́с, та не для нас про щось добре, приємне, яке призначене для когось іншого (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. квас — Є квас, та не для нас. Ми негодні дістати все те, що добре. Вчора квас, нині квас, нехай чорти мучать вас. Докір за лихий харч. І від квасу, дає Бог красу. І бідні бувають дуже вродливі. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. квас — діста́лося пе́рцю з ква́сом кому. Хто-небудь зазнав багато горя, страждань, перебував у скрутному становищі. — Я, Юхим Петрович Басов, на германській був війні. Ну, і звісно, перцю з квасом Там дісталося мені… (В. Бичко). ма́ло ка́ші з’їв. Фразеологічний словник української мови
  10. квас — КВАС (кислуватий напій, який готують з житнього хліба або борошна із солодом, а також із фруктів, ягід, меду); СИРІВЕ́ЦЬ (хлібний). Карпо вніс з погреба жбан доброго квасу на меду, розливає в полив'яні кухлики (В. Кучер); З жита й наїдку більше. Словник синонімів української мови
  11. квас — Квас, ква́су; кваси́, -сі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. квас — КВАС, у, ч. 1. Кислуватий напій, який готують із житнього хліба або житнього борошна з солодом. На те квас, щоб його пити (Номис, 1864, № 5858); Він танцюватиме з найкращими панянками воєводства, питиме не квас, а запашні іспанські вина (Тулуб... Словник української мови в 11 томах
  13. квас — Квас, -су м. 1) Кислота. 2) Квасъ. Чуб. VII. 446. Знайте нас: ми кислиці, із нас квас. Ном. № 2524. 3) Закваска. Остерегайтесь квасу фарисейського. Єв. Мр. VIII. 15. 4) Также квас шевський. Квасъ для выдѣлки кожъ. Шух. І. 253. Вас. 157. ум. квасо́к. Словник української мови Грінченка