квас

діста́лося пе́рцю з ква́сом кому. Хто-небудь зазнав багато горя, страждань, перебував у скрутному становищі. — Я, Юхим Петрович Басов, на германській був війні. Ну, і звісно, перцю з квасом Там дісталося мені… (В. Бичко).

ма́ло ка́ші з’їв. Дуже молодий, недосвідчений.— А я в бригаду вашу!..— Ще мало з’їла каші, іще рости, рости, Оленко, Бо зовсім ти маленька! (М. Стельмах); — Назару Івановичу ще рано таку відповідальність на себе брати, молодий ще, зелений, як кажуть, мало каші з’їв (Ю. Збанацький). ма́ло ква́су ви́пив. — Добрим наждаком треба тебе терти, хлопче... Чуба на лоба начесав, перстень носиш, а що з тебе в житті? Мало ще ти нашого квасу випив... (О. Гончар).

перебива́тися з хлі́ба (з ю́шки) на во́ду (на сіль, на квас). Бідувати, терпіти нестатки. Коли батько так-таки і не розбагатів… Та, ну хіба воно зберешся, коли з хліба на воду перебиваєшся (Нар. опов.); Так і жили Гулущуки — з хліба на воду перебиваючись (С. Чорнобривець); Мусіла (мусила), значить, його дружина перебиватися з хліба на сіль та жити в неможливих злиднях (М. Хвильовий); Жив я в часи мого студентства, як водиться, на краю міста і, як і більшість моїх товаришів, перебивався з хліба на квас (Г. Хоткевич); Не вірилося, що тут жили споконвічні наймити і бідарі, перебиваючись з юшки на воду (В. Кучер). перебива́тися на чо́рному хлі́бі. Він неохоче брав з собою дружину, бо знав, що вона розкидає всю свою і його платню на всілякі непотрібні речі та ще й боргів наробить, а потім півроку треба буде перебиватись на чорному хлібі і сплачувати крамарям за їхні залежані, браковані товари (О. Ткачук).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квас — квас іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. квас — Квас. 1. Кислота. По скінченю всеї иньшої роботи в молочарні контролює ся молоко в такий спосіб: бере ся 10 ст3 квасу сірчаного (тягар питомий... Українська літературна мова на Буковині
  3. квас — р. кислота, (для тіста) розчина, опара, (хлібний) сирівець. Словник синонімів Караванського
  4. квас — [квас] -су, м. (на) -с'і Орфоепічний словник української мови
  5. квас — -у, ч. 1》 Кислуватий напій, що його готують із житнього хліба або житнього борошна з солодом. || Напій із фруктів, ягід або меду. || Кислий настій із буряків, якого вживають до борщу. Шевський квас — розчин дубильної речовини для вичинювання шкур. 2》 розм., рідко. Те саме, що кислота. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. квас — Це питний Словник чужослів Павло Штепа
  7. квас — КВАС, у, ч. 1. Кислуватий напій, який готують із житнього хліба або житнього борошна із солодом. На те квас, щоб його пити (Номис); Зінька квасу принесла повен глечик і кислиць миску (А. Словник української мови у 20 томах
  8. квас — квас: ♦ <�є>ква́с, та не для нас про щось добре, приємне, яке призначене для когось іншого (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. квас — Є квас, та не для нас. Ми негодні дістати все те, що добре. Вчора квас, нині квас, нехай чорти мучать вас. Докір за лихий харч. І від квасу, дає Бог красу. І бідні бувають дуже вродливі. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. квас — КВАС (кислуватий напій, який готують з житнього хліба або борошна із солодом, а також із фруктів, ягід, меду); СИРІВЕ́ЦЬ (хлібний). Карпо вніс з погреба жбан доброго квасу на меду, розливає в полив'яні кухлики (В. Кучер); З жита й наїдку більше. Словник синонімів української мови
  11. квас — Квас, ква́су; кваси́, -сі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. квас — КВАС, у, ч. 1. Кислуватий напій, який готують із житнього хліба або житнього борошна з солодом. На те квас, щоб його пити (Номис, 1864, № 5858); Він танцюватиме з найкращими панянками воєводства, питиме не квас, а запашні іспанські вина (Тулуб... Словник української мови в 11 томах
  13. квас — Квас, -су м. 1) Кислота. 2) Квасъ. Чуб. VII. 446. Знайте нас: ми кислиці, із нас квас. Ном. № 2524. 3) Закваска. Остерегайтесь квасу фарисейського. Єв. Мр. VIII. 15. 4) Также квас шевський. Квасъ для выдѣлки кожъ. Шух. І. 253. Вас. 157. ум. квасо́к. Словник української мови Грінченка