кволість
КВО́ЛІСТЬ, лості, ж. Стан і властивість за знач. кво́лий.
У Євгенії Григорівни тихо закрутилась голова, незрозуміла кволість тягарем повисла на руках і ногах (Донч., V, 1957, 305);
Анатолій подолав кволість, що згинала коліна, валила з ніг (Руд., Остання шабля, 1959, 229);
— Помилка!.. Адже тисячі дурнів, отаких, як я, століття повторюють її. А через що? Через косність розуму, через кволість духу (Довж., І, 1958, 432);
Кволість думки.
Словник української мови (СУМ-11)