квітникар
КВІТНИКА́Р, я́, ч. Той, хто вирощує квіти.
Садівники й квітникарі господарства готуються до масових весняних посадок (Веч. Київ, 2. IV 1957, 1);
Біля сільського стадіону демонструють своє мистецтво квітникарі села (Нар. тв. та етн., 3, 1961, 158).
Словник української мови (СУМ-11)