квітчатися
КВІТЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. Прикрашатися квітами, зіллям тощо.
— Прилучилося те давненько, ще як я дівувала і червоним маком квітчалася… (Вовчок, VI, 1956, 335);
Малий Мирон.. любить упиватися солодким запахом росистої конюшини та квітчатися прилипчастими лопуховими гудзиками (Фр., І, 1955, 232);
Вона дика, боязка й чудна. Вінки собі з квіток сплітає, квітчається й так ходить у роботі цілий день (Вас., І, 1959, 133);
*Образно. Ой, широко лиман Розливається, Верболозом кругом Він квітчається (Дн. Чайка, Тв., 1960, 239).
Словник української мови (СУМ-11)