квітчатися
КВІТЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. Прикрашатися квітами, зіллям і т. ін.
– Прилучилося те давненько, ще як я дівувала і червоним маком квітчалася... (Марко Вовчок);
Малий Мирон .. любить упиватися солодким запахом росистої конюшини та квітчатися прилипчастими лопуховими ґудзиками (І. Франко);
Вона дика, боязка й чудна. Вінки собі з квіток сплітає, квітчається й так ходить у роботі цілий день (С. Васильченко).
2. Пас. до квітча́ти.
Ой, широко лиман Розливається, Верболозом кругом Він квітчається (Дніпрова Чайка);
Небо зорями квітчалося, розсипаючи сріблясту порошу Чумацького Шляху (І. Пільгук);
* Образно. Робилося ясніше, ширшало небо, квітчалася земля цвітом надії... (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)