квітіння
КВІТІ́ННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. кві́тнути 1; цвітіння (у 1 знач.), квітнення.
Скільки принадних чар розкривається перед .. очима! Ласкава блакить неба і ніжний промінь сонця.., квітіння рослин і тихий шепіт дерев – все милує слух, голубить зір (Г. Коцюба);
// Час, пора року, коли квітнуть рослини.
Сюди тільки може раз на рік з'являлися мисливці трохи пополохати дичину, та ще пастушки з раннього квітіння аж до першого жовтня дзвінкими вигуками оглашали тут болота (Т. Осьмачка);
// Місце, вкрите рослинами, що квітнуть.
Чулась у ньому приборкана воля, що котилася перекотиполем по колючих стернищах, забираючись у ковилеве роздолля та воронцеве квітіння (І. Пільгук).
Словник української мови (СУМ-20)