квієтизм
КВІЄТИ́ЗМ, у, ч.
1. Релігійно-етичне вчення, що виникло як течія в католицизмі у XVII ст.; проповідує містико-споглядальне ставлення до життя, відмову від боротьби зі злом, цілковиту покору Божій волі.
Квієтизм орієнтувався на містичну чисту любов до Бога незалежно від майбутніх нагород або покарань, що ставило під сумнів потребу в церковній ієрархії (з наук. літ.).
2. перен. Пасивне, споглядальне ставлення до життя та його проблем.
У байках Глібова .. майже нема й тої відсталої моралі, того воркітливого консерватизму та квієтизму (М. Драгоманов).
Словник української мови (СУМ-20)