кельня
КЕ́ЛЬНЯ, і, ж. Ручний будівельний інструмент — металева трикутна лопаточка на короткому держаку.
Дроворізи з пилками і сокирами, муляр з кельнею (Фр., VI, 1951, 152);
Київ тримає кельню у руці,— він у вапні, всякчасно в дії (Рудь, Дон. зорі, 1958, 47).
Словник української мови (СУМ-11)