кепсько
КЕ́ПСЬКО. Присл. до ке́пський.
От жарти-жарти, а тим часом справді кепсько приходиться (Коцюб., III, 1956, 280);
Гальма були кепсько відрегульовані (Перв., Дикий мед, 1963, 342);
// у знач. присудк. сл.
— Ще дощ буде, — подумав Денис. — Це кепсько: змерзнеш так, що й не висидиш (Гр., II, 1963, 253);
Голодувати не доводилось, але кепсько було без сірників і без гасу (Донч., III, 1956, 123).
Словник української мови (СУМ-11)