кептар
КЕПТА́Р, я, ч. У гуцулів — верхній хутряний одяг без рукавів.
Веселість все розпалялась. Робилось душно, люди пріли у кептарях (Коцюб., II, 1955, 354);
Молоді верховинці вдягали кептарі й підтягали цятковані сріблом та міддю широкі череси (Перв., Атака.., 1946, 119);
Легіні в білих гаптованих гачах. У крисанях з чічками, в святкових кептарях (Загреб., Шепіт, 1966, 194).
Словник української мови (СУМ-11)