кептар
КЕПТА́Р, КИПТА́Р, я́, ч.
У гуцулів – верхній, перев. хутряний, одяг без рукавів.
Веселість все розпалялась. Робилось душно, люди пріли у кептарях (М. Коцюбинський);
Молоді верховинці вдягали кептарі й підтягали цятковані сріблом та міддю широкі череси (Л. Первомайський);
Леґіні в білих гаптованих гачах, у крисанях з чічками, в святкових кептарях (П. Загребельний);
Хотів би я побуть ще раз на тому стозі, Діждатися тебе в закоханій тривозі, Почути, як прийдеш, як скинеш киптаря, Як затремтиш, немов та сарна чи зоря (Д. Павличко);
Судячи з розмитих рікою часу світлин, Федькович, попри абсолютно віденську фізіономію, завжди ходив у гуцульському кептарі (Ю. Андрухович);
– Візьмете маску, чи у вас є своя? – одразу ж підскочив до нього кремезний вахтер, одягнутий у червоний, розшитий золотом кептар (І. Роздобудько).
Словник української мови (СУМ-20)