кептарик
КЕПТА́РИК, КИПТА́РИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до кепта́р, кипта́р.
Хустка її клинцем спадає на вишитий кептарик (М. Стельмах);
Барвисті юрби людей квітли білими й кольоровими жіночими хустками, яскравими вишивками і гаптованими кептариками (В. Козаченко);
Вона прокинулась, пішла до отари І далі сіла за своє шиття. Вітрик заліз під її киптарик І на грудях у неї заснув, як дитя (Д. Павличко);
Королева сиділа на низенькому ослінчику в домотканій спідниці й кептарику, у біленькій хустці, на якій зверху була причеплена маленька дерев'яна корона (В. Нестайко);
З-під стелі на неї дивився суворий смальтовий гуцул. На очі насунута кресаня з пером, на плечі – топірець, на грудях кептарик (Любко Дереш).
Словник української мови (СУМ-20)