кептар

Стародавній одяг жителів Карпат; безрукавний кожушок, який виготовляли з овчини і оздоблювали кольоровим сап'яном, вовною, бляшаними кружальцями, колосовим бавовняним шнурком та смушком; характерне симетричне розміщення декору з перевагою геометричного орнаменту; за характером оздоблення бувають косівські, космацькі, верховинські, надвірнянські.

Значення в інших словниках

1. кептар — кепта́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кептар — -я, ч. У гуцулів – верхній хутряний одяг без рукавів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кептар — КЕПТА́Р, КИПТА́Р, я́, ч. У гуцулів – верхній, перев. хутряний, одяг без рукавів. Веселість все розпалялась. Робилось душно, люди пріли у кептарях (М. Коцюбинський); Молоді верховинці вдягали кептарі й підтягали цятковані сріблом та міддю широкі череси (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. кептар — Кепта́р, -та́ра; -та́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кептар — КЕПТА́Р, я, ч. У гуцулів — верхній хутряний одяг без рукавів. Веселість все розпалялась. Робилось душно, люди пріли у кептарях (Коцюб., II, 1955, 354); Молоді верховинці вдягали кептарі й підтягали цятковані сріблом та міддю широкі череси (Перв., Атака..  Словник української мови в 11 томах