кибалка

КИБА́ЛКА, и, ж. Старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця.

Впрягла [Юнона] в гринджолята павичку, Сховала під кибалку мичку, Щоб не світилася коса (Котл., І, 1952, 66);

Подруга-сусіда наділа Мотрі на голову кибалку, вирізану з товстого паперу, схожу на вінок (Н.-Лев., II, 1956, 275).

Значення в інших словниках

1. кибалка — Киба́лка: — жіночий головний убір у формі півмісяця [51;52]  Словник з творів Івана Франка
2. кибалка — киба́лка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. кибалка — -и, ж. Старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кибалка — КИБА́ЛКА, и, ж. Старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця. Впрягла [Юнона] в ґринджолята павичку, Сховала під кибалку мичку, Щоб не світилася коса (І.  Словник української мови у 20 томах