кибалка
КИБА́ЛКА, и, ж.
Старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця.
Впрягла [Юнона] в ґринджолята павичку, Сховала під кибалку мичку, Щоб не світилася коса (І. Котляревський);
Бiсова вiдьма, Явдоха Зубиха, замiсть матерi сидить у червоних юхтових чоботах з пiдковами у п'ядь, а на головi кибалка (Г. Квітка-Основ'яненко);
Подруга-сусіда наділа Мотрі на голову кибалку, вирізану з товстого паперу, схожу на вінок (І. Нечуй-Левицький);
Рахуба зяпнула ротом, подивилася на дочку, на суддів, враз опустила голову й почала вдавати, що поправляє кибалку (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)