кидання

КИ́ДАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. ки́дати 1-3, 5.

Громада проводжає його [Річарда] лютими вигуками і киданням грудок та паліччя (Л. Укр., III, 1952, 86);

Великою популярністю користувались гімнастичні змагання з бігу, стрибків, кидання диска, списа (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 258).

2. Дія за знач. ки́датися 2-5.

Кидання з боку на бік.

Значення в інших словниках

1. кидання — ки́дання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кидання — -я, с. 1》 Дія за знач. кидати 1-3), 5). 2》 Дія за знач. кидатися 2-5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кидання — КИ́ДАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ки́дати. Громада проводжає його [Річарда] лютими вигуками і киданням грудок та паліччя (Леся Українка); Кожен міщанин чи гість міста мав у визначений час під загрозою кари прибути на тренування в стрільбі з лука...  Словник української мови у 20 томах