кидання
КИ́ДАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. ки́дати 1-3, 5.
Громада проводжає його [Річарда] лютими вигуками і киданням грудок та паліччя (Л. Укр., III, 1952, 86);
Великою популярністю користувались гімнастичні змагання з бігу, стрибків, кидання диска, списа (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 258).
2. Дія за знач. ки́датися 2-5.
Кидання з боку на бік.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кидання — ки́дання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кидання — -я, с. 1》 Дія за знач. кидати 1-3), 5). 2》 Дія за знач. кидатися 2-5). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кидання — КИ́ДАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ки́дати. Громада проводжає його [Річарда] лютими вигуками і киданням грудок та паліччя (Леся Українка); Кожен міщанин чи гість міста мав у визначений час під загрозою кари прибути на тренування в стрільбі з лука... Словник української мови у 20 томах