киркнути

КИ́РКНУТИ, не, док., розм. Однокр. до ки́ркати.

Палиця влучила в півня; півень киркнув і потяг через тин перебиту ногу (Н.-Лев., II, 1956, 370).

Значення в інших словниках

1. киркнути — ки́ркнути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. киркнути — КИ́РКНУТИ, не, док., розм. Однокр. до ки́ркати. Палиця влучила в півня; півень киркнув і потяг через тин перебиту ногу (І. Нечуй-Левицький); За вікном різко, простуджено киркнув старезний ворон, якому довгий вік змінив голос і покульгавив ноги (М.  Словник української мови у 20 томах