киркнути
КИ́РКНУТИ, не, док., розм.
Однокр. до ки́ркати.
Палиця влучила в півня; півень киркнув і потяг через тин перебиту ногу (І. Нечуй-Левицький);
За вікном різко, простуджено киркнув старезний ворон, якому довгий вік змінив голос і покульгавив ноги (М. Стельмах);
Півень невдоволено киркнув на його руку й тріпонув головою (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)