кладовищенський

КЛАДОВИ́ЩЕНСЬКИЙ, а, е. Прикм. до кла́дови́ще; цвинтарний.

Біля залізних кладовищенських воріт бабусі продавали квіти (Донч., V, 1957, 538);

// Власт. кладовищу.

Гула і дзвеніла глибока кладовищенська тиша (Вітч., 5, 1946, 94).

Значення в інших словниках

1. кладовищенський — кладови́щенський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кладовищенський — -а, -е. Прикм. до кладовище; цвинтарний. || Власт. кладовищу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кладовищенський — КЛАДОВИ́ЩЕНСЬКИЙ, а, е. Те саме, що кладови́щний; цвинтарний. Біля залізних кладовищенських воріт бабусі продавали квіти (О. Донченко); Коли процесiя наблизилась до кладовищенської брами...  Словник української мови у 20 томах