кладовищенський

кладови́щенський

-а, -е.

Прикм. до кладовище; цвинтарний.

|| Власт. кладовищу.

Значення в інших словниках

1. кладовищенський — кладови́щенський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кладовищенський — КЛАДОВИ́ЩЕНСЬКИЙ, а, е. Те саме, що кладови́щний; цвинтарний. Біля залізних кладовищенських воріт бабусі продавали квіти (О. Донченко); Коли процесiя наблизилась до кладовищенської брами...  Словник української мови у 20 томах
3. кладовищенський — КЛАДОВИ́ЩЕНСЬКИЙ, а, е. Прикм. до кла́дови́ще; цвинтарний. Біля залізних кладовищенських воріт бабусі продавали квіти (Донч., V, 1957, 538); // Власт. кладовищу. Гула і дзвеніла глибока кладовищенська тиша (Вітч., 5, 1946, 94).  Словник української мови в 11 томах