кладовищенський
КЛАДОВИ́ЩЕНСЬКИЙ, а, е. Прикм. до кла́дови́ще; цвинтарний.
Біля залізних кладовищенських воріт бабусі продавали квіти (Донч., V, 1957, 538);
// Власт. кладовищу.
Гула і дзвеніла глибока кладовищенська тиша (Вітч., 5, 1946, 94).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кладовищенський — кладови́щенський прикметник Орфографічний словник української мови
- кладовищенський — -а, -е. Прикм. до кладовище; цвинтарний. || Власт. кладовищу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кладовищенський — КЛАДОВИ́ЩЕНСЬКИЙ, а, е. Те саме, що кладови́щний; цвинтарний. Біля залізних кладовищенських воріт бабусі продавали квіти (О. Донченко); Коли процесiя наблизилась до кладовищенської брами... Словник української мови у 20 томах