кладовищенський

КЛАДОВИ́ЩЕНСЬКИЙ, а, е.

Те саме, що кладови́щний; цвинтарний.

Біля залізних кладовищенських воріт бабусі продавали квіти (О. Донченко);

Коли процесiя наблизилась до кладовищенської брами, пiдслiпуватий ветхий сторож за звичкою поспiшив на дзвiницю привiтати мерцiв дзвонами (Б. Антоненко-Давидович);

Комарів – колишнє село біля річки Прип'ять, що мало 304 особи, 42 двори, кладовищенську каплицю (з наук.-попул. літ.);

У Павлівці є кладовищенська православна церква, школа, постоялий будинок (із журн.);

На превеликий жаль, всі кладовищенські книжки було знищено під час Другої світової війни у 1941 р. (з газ.);

// Власт. кладовищу.

Ворота мали звичайний, буденний, зовсім не кладовищенський вигляд (В. Нестайко).