клацання

КЛА́ЦАННЯ, я, с. Дія за знач. кла́цати й звуки, утворювані цією дією.

Той гуркіт [коліс] і клацання [копит] гудуть у вашій голові, одзиваються в спині (Мирний, IV, 1955, 310);

Клацання підків по брукові.. з кожним часом збільшувалось (Панч, І, 1956, 78);

Безбородько почув тільки клацання ключа у дверях (Вільде, Сестри.., 1958, 216).

Значення в інших словниках

1. клацання — кла́цання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. клацання — -я, с. Дія за знач. клацати й звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клацання — КЛА́ЦАННЯ, я, с. Дія за знач. кла́цати й звуки, утворювані цією дією. Той гуркіт [коліс] і клацання [копит] гудуть у вашій голові, одзиваються в спині (Панас Мирний); Клацання підків по брукові .. з кожним часом збільшувалось (П.  Словник української мови у 20 томах
4. клацання — Клацання, -ня с. Щелканье зубами.  Словник української мови Грінченка