клацання

КЛА́ЦАННЯ, я, с.

Дія за знач. кла́цати й звуки, утворювані цією дією.

Той гуркіт [коліс] і клацання [копит] гудуть у вашій голові, одзиваються в спині (Панас Мирний);

Клацання підків по брукові .. з кожним часом збільшувалось (П. Панч);

По кімнаті повільно попливли фіолетові іскри, почулося клацання компресора (В. Владко);

Безбородько почув тільки клацання ключа у дверях (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. клацання — кла́цання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. клацання — -я, с. Дія за знач. клацати й звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клацання — КЛА́ЦАННЯ, я, с. Дія за знач. кла́цати й звуки, утворювані цією дією. Той гуркіт [коліс] і клацання [копит] гудуть у вашій голові, одзиваються в спині (Мирний, IV, 1955, 310); Клацання підків по брукові..  Словник української мови в 11 томах
4. клацання — Клацання, -ня с. Щелканье зубами.  Словник української мови Грінченка