Словник української мови в 11 томах

клейкуватий

КЛЕЙКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи клейкий.

Клейкувата маса.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. клейкуватий — клейкува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. клейкуватий — -а, -е. Трохи клейкий. Клейкувата маса.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клейкуватий — КЛЕЙКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи клейкий. Зірвав галузку явора і став одривати губами клейкуваті листочки. – Гірке, але приємне (Є. Доломан); * Образно. До губ тулю дуплянисту дуду, видмухую не голос, а пилюку. Повітря клейкувате на меду в суцільний гул посклеювали звуки (П. Мовчан).  Словник української мови у 20 томах
  4. клейкуватий — ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Й розм., БЕРУЧКИ́Й розм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В'ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Й рідко, ГЛИ́ЗЯВИЙ діал.  Словник синонімів української мови