Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
клейкуватий —
клейкува́тий прикметник
Орфографічний словник української мови
клейкуватий —
КЛЕЙКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи клейкий. Зірвав галузку явора і став одривати губами клейкуваті листочки. – Гірке, але приємне (Є. Доломан); * Образно. До губ тулю дуплянисту дуду, видмухую не голос, а пилюку. Повітря клейкувате на меду в суцільний гул посклеювали звуки (П. Мовчан).
Словник української мови у 20 томах
клейкуватий —
ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Й розм., БЕРУЧКИ́Й розм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В'ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Й рідко, ГЛИ́ЗЯВИЙ діал.
Словник синонімів української мови
клейкуватий —
КЛЕЙКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи клейкий. Клейкувата маса.
Словник української мови в 11 томах