клейкуватий
КЛЕЙКУВА́ТИЙ, а, е.
Трохи клейкий.
Зірвав галузку явора і став одривати губами клейкуваті листочки. – Гірке, але приємне (Є. Доломан);
* Образно. До губ тулю дуплянисту дуду, видмухую не голос, а пилюку. Повітря клейкувате на меду в суцільний гул посклеювали звуки (П. Мовчан).
Словник української мови (СУМ-20)