клечати
КЛЕЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., етн. Убирати, прикрашати (зеленню).
Незабаром ось тройця, дівчата хати клечатимуть, долівки труситимуть луговою травою (Гончар, II, 1959, 267);
Мати приносила завжди з лісу березове гілля клечала ним кімнатку (Ів., Таємниця, 1959, 199).
Словник української мови (СУМ-11)