клопітливий

КЛОПІТЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який постійно клопочеться, проявляє турботу, схильний до клопотання.

Його Хіврятака клопітлива та неспокійна (Мирний, IV, 1955, 230);

Бджоли — клопітливі хазяйки, поспішали по мед до квітів (Ів., Вел. очі, 1956, 7);

Це були не ті жінки, яких вона звикла бачити все своє життя — клопітливих трудівниць (Збан., Єдина, 1959, ооо).

2. Пов’язаний з клопотами, турботами.

З того вечора до клопітливих материнських обов’язків долучився ще один: розбирати доччину писанину (М. Ол., Леся, 1960, 19);

Клопітлива справа;

// Трудний, скрутний.

Пан маршалок ставлять мене в клопітливе положення (Фр., VII, 1951, 273).

3. Наповнений неспокоєм, тривогою, турботами, різними справами тощо (про час або те, що триває в часі).

Перед його очима виводила [думка] обстави городського життя, бучного, шумливого, клопітливого (Мирний, І, 1949, 171);

Можна було погуляти, спочити, одійти від клопітливих буднів (Вітч., 8, 1948, 133).

Значення в інших словниках

1. клопітливий — клопітли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. клопітливий — -а, -е. 1》 Який постійно клопочеться, проявляє турботу, схильний до клопотання. 2》 Пов'язаний з клопотами, турботами. || Трудний, скрутний. 3》 Наповнений неспокоєм, тривогою, турботами, різними справами тощо (про час або те, що триває в часі).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клопітливий — КЛОПІТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до клопоту (у 1 знач.). Його Хівря – така клопітлива та неспокійна (Панас Мирний); Метушаться за віконцем клопітливі ластівки (Н. Забіла); Бджоли – клопітливі хазяйки, поспішали по мед до квітів (О.  Словник української мови у 20 томах
4. клопітливий — ДБАЙЛИ́ВИЙ (який дбає, турбується про когось, щось), ТУРБО́ТЛИВИЙ, КЛОПІТЛИ́ВИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ДБА́ЛИЙ розм., ДБА́ЙНИЙ діал.; БЕ́РЕЖНИЙ, КУКІ́БЛИВИЙ діал., КУКІ́БНИЙ діал., ПАЗОВИ́ТИЙ діал., ПОКЛА́ДНИЙ діал. (який уміє берегти, зберігати щось).  Словник синонімів української мови