клопітливий
КЛОПІТЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який постійно клопочеться, проявляє турботу, схильний до клопотання.
Його Хіврятака клопітлива та неспокійна (Мирний, IV, 1955, 230);
Бджоли — клопітливі хазяйки, поспішали по мед до квітів (Ів., Вел. очі, 1956, 7);
Це були не ті жінки, яких вона звикла бачити все своє життя — клопітливих трудівниць (Збан., Єдина, 1959, ооо).
2. Пов’язаний з клопотами, турботами.
З того вечора до клопітливих материнських обов’язків долучився ще один: розбирати доччину писанину (М. Ол., Леся, 1960, 19);
Клопітлива справа;
// Трудний, скрутний.
Пан маршалок ставлять мене в клопітливе положення (Фр., VII, 1951, 273).
3. Наповнений неспокоєм, тривогою, турботами, різними справами тощо (про час або те, що триває в часі).
Перед його очима виводила [думка] обстави городського життя, бучного, шумливого, клопітливого (Мирний, І, 1949, 171);
Можна було погуляти, спочити, одійти від клопітливих буднів (Вітч., 8, 1948, 133).
Значення в інших словниках
- клопітливий — клопітли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- клопітливий — -а, -е. 1》 Який постійно клопочеться, проявляє турботу, схильний до клопотання. 2》 Пов'язаний з клопотами, турботами. || Трудний, скрутний. 3》 Наповнений неспокоєм, тривогою, турботами, різними справами тощо (про час або те, що триває в часі). Великий тлумачний словник сучасної мови
- клопітливий — КЛОПІТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до клопоту (у 1 знач.). Його Хівря – така клопітлива та неспокійна (Панас Мирний); Метушаться за віконцем клопітливі ластівки (Н. Забіла); Бджоли – клопітливі хазяйки, поспішали по мед до квітів (О. Словник української мови у 20 томах
- клопітливий — ДБАЙЛИ́ВИЙ (який дбає, турбується про когось, щось), ТУРБО́ТЛИВИЙ, КЛОПІТЛИ́ВИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ДБА́ЛИЙ розм., ДБА́ЙНИЙ діал.; БЕ́РЕЖНИЙ, КУКІ́БЛИВИЙ діал., КУКІ́БНИЙ діал., ПАЗОВИ́ТИЙ діал., ПОКЛА́ДНИЙ діал. (який уміє берегти, зберігати щось). Словник синонімів української мови