клопіткий
КЛОПІТКИ́Й, а́, е́.
1. Те саме, що клопітли́вий.
Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, ..де в густих травах стрибали коники, метушилась клопітка посмітюха (Кол., Терен.., 1959, 9);
Жителі напівспаленого села.. з’явилися до штабу зі своїми клопіткими справами (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 137);
З клопітким, хоч і незначним завданням мене направили у віддалений район області… (Мушк., Серце.., 1962, 230);
Штаб жив своїм клопітким бойовим життям (Баш, На.. дорозі, 1967, 238);
Настигла осінь клопітка.
2. Який вимагає багато уваги, зусиль, терпіння; марудний (у 1 знач.).
Видно, всі поспішали, забігаючи на якусь коротку мить, та й знову бігли до своєї клопіткої роботи (Кучер, Голод, 1961, 99);
Клопітке господарство.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клопіткий — клопітки́й прикметник Орфографічний словник української мови
- клопіткий — -а, -е. 1》 Те саме, що клопітливий. 2》 Який вимагає багато уваги, зусиль, терпіння; марудний (у 1 знач.). Клопітке господарство. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клопіткий — КЛОПІТКИ́Й, а́, е́. 1. Те саме, що клопітли́вий. Коло хати садок з сливками та грушками, якими бабуся частує мене, два вулики з клопіткими, як і сама бабуся, бджілками... (Б. Антоненко-Давидович); Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, .. Словник української мови у 20 томах
- клопіткий — ЗАБАРНИ́Й (про роботу — який вимагає багато часу, уваги, зусиль), ЗАГА́ЙНИЙ, МАРУ́ДНИЙ, КЛОПІТКИ́Й (КЛОПІТНИ́Й), КОПІТКИ́Й, ГА́ЙНИЙ діал., ПИ́НЯВИЙ діал., КРОПІТКИ́Й рідко. Робота була забарна, вимагала терпіння і великого напруження всіх сил (Д. Словник синонімів української мови