1. Великий тлумачний словник сучасної мови

клопітливий

клопітли́вий

-а, -е.

1》 Який постійно клопочеться, проявляє турботу, схильний до клопотання.

2》 Пов'язаний з клопотами, турботами.

|| Трудний, скрутний.

3》 Наповнений неспокоєм, тривогою, турботами, різними справами тощо (про час або те, що триває в часі).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клопітливий — клопітли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. клопітливий — КЛОПІТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до клопоту (у 1 знач.). Його Хівря – така клопітлива та неспокійна (Панас Мирний); Метушаться за віконцем клопітливі ластівки (Н. Забіла); Бджоли – клопітливі хазяйки, поспішали по мед до квітів (О. Словник української мови у 20 томах
  3. клопітливий — ДБАЙЛИ́ВИЙ (який дбає, турбується про когось, щось), ТУРБО́ТЛИВИЙ, КЛОПІТЛИ́ВИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ДБА́ЛИЙ розм., ДБА́ЙНИЙ діал.; БЕ́РЕЖНИЙ, КУКІ́БЛИВИЙ діал., КУКІ́БНИЙ діал., ПАЗОВИ́ТИЙ діал., ПОКЛА́ДНИЙ діал. (який уміє берегти, зберігати щось). Словник синонімів української мови
  4. клопітливий — КЛОПІТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який постійно клопочеться, проявляє турботу, схильний до клопотання. Його Хіврятака клопітлива та неспокійна (Мирний, IV, 1955, 230); Бджоли — клопітливі хазяйки, поспішали по мед до квітів (Ів., Вел. Словник української мови в 11 томах