клопітливий
КЛОПІТЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до клопоту (у 1 знач.).
Його Хівря – така клопітлива та неспокійна (Панас Мирний);
Метушаться за віконцем клопітливі ластівки (Н. Забіла);
Бджоли – клопітливі хазяйки, поспішали по мед до квітів (О. Іваненко);
Це були не ті жінки, яких вона звикла бачити все своє життя – клопітливих трудівниць (Ю. Збанацький);
Ніколи нікому не докучав [Кайдан] і сам не любив клопітливих докучливих людей (Ю. Мушкетик).
2. Пов'язаний з клопотами (у 2 знач.), турботами.
Микола Степанович .. вперше за цей тривожний, клопітливий тиждень відчув полегкість (Б. Антоненко-Давидович);
Оживав вітрячок, і всі знали, що в країні Довгих Озер почалося клопітливе, невсипуще лісове життя (В. Близнець);
З того вечора до клопітливих материнських обов'язків долучився ще один: розбирати доччину писанину (М. Олійник);
// Незручний, скрутний.
Пан маршалок ставлять мене в клопітливе положення (І. Франко);
Дивиться [Довбуш] визивно в Дзвінчині очі, а ця закриває їх віями й опускає вниз. Хвилину клопітлива мовчанка (Б.-І. Антонич).
3. Наповнений неспокоєм, тривогою, турботами, різними справами (про час або те, що триває в часі).
Один по одному завмирали всі клопітливі звуки села. Надходила ніч (М. Старицький);
Перед його очима виводила [думка] обстави городського життя, бучного, шумливого, клопітливого (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- клопітливий — клопітли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- клопітливий — -а, -е. 1》 Який постійно клопочеться, проявляє турботу, схильний до клопотання. 2》 Пов'язаний з клопотами, турботами. || Трудний, скрутний. 3》 Наповнений неспокоєм, тривогою, турботами, різними справами тощо (про час або те, що триває в часі). Великий тлумачний словник сучасної мови
- клопітливий — ДБАЙЛИ́ВИЙ (який дбає, турбується про когось, щось), ТУРБО́ТЛИВИЙ, КЛОПІТЛИ́ВИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ДБА́ЛИЙ розм., ДБА́ЙНИЙ діал.; БЕ́РЕЖНИЙ, КУКІ́БЛИВИЙ діал., КУКІ́БНИЙ діал., ПАЗОВИ́ТИЙ діал., ПОКЛА́ДНИЙ діал. (який уміє берегти, зберігати щось). Словник синонімів української мови
- клопітливий — КЛОПІТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який постійно клопочеться, проявляє турботу, схильний до клопотання. Його Хіврятака клопітлива та неспокійна (Мирний, IV, 1955, 230); Бджоли — клопітливі хазяйки, поспішали по мед до квітів (Ів., Вел. Словник української мови в 11 томах