клопітливий

КЛОПІТЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Стос. до клопоту (у 1 знач.).

Його Хівря – така клопітлива та неспокійна (Панас Мирний);

Метушаться за віконцем клопітливі ластівки (Н. Забіла);

Бджоли – клопітливі хазяйки, поспішали по мед до квітів (О. Іваненко);

Це були не ті жінки, яких вона звикла бачити все своє життя – клопітливих трудівниць (Ю. Збанацький);

Ніколи нікому не докучав [Кайдан] і сам не любив клопітливих докучливих людей (Ю. Мушкетик).

2. Пов'язаний з клопотами (у 2 знач.), турботами.

Микола Степанович .. вперше за цей тривожний, клопітливий тиждень відчув полегкість (Б. Антоненко-Давидович);

Оживав вітрячок, і всі знали, що в країні Довгих Озер почалося клопітливе, невсипуще лісове життя (В. Близнець);

З того вечора до клопітливих материнських обов'язків долучився ще один: розбирати доччину писанину (М. Олійник);

// Незручний, скрутний.

Пан маршалок ставлять мене в клопітливе положення (І. Франко);

Дивиться [Довбуш] визивно в Дзвінчині очі, а ця закриває їх віями й опускає вниз. Хвилину клопітлива мовчанка (Б.-І. Антонич).

3. Наповнений неспокоєм, тривогою, турботами, різними справами (про час або те, що триває в часі).

Один по одному завмирали всі клопітливі звуки села. Надходила ніч (М. Старицький);

Перед його очима виводила [думка] обстави городського життя, бучного, шумливого, клопітливого (Панас Мирний).