кляуза

КЛЯ́УЗА, и, ж., розм. Те саме, що на́клеп.

[Бережний (з іронією):] На жаль, ще не перевелися такі люди, для яких строчити кляузи вже стало фахом (Баш, Дніпр. зорі, 1953, 53);

— Автор, мабуть, боїться, щоб йому кар’єру Сагайдак не зіпсував, от і написав таку кляузу,— зауважив Кужель (Добр., Тече річка.., 1961, 73).

Значення в інших словниках

1. кляуза — кля́уза іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. кляуза — КЛЯВЗА, донос, нашепт; наклеп, пеня, інсинуація.  Словник синонімів Караванського
3. кляуза — див. наклеп  Словник синонімів Вусика
4. кляуза — -и, ж., розм. Те саме, що наклеп.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кляуза — КЛЯ́УЗА, и, ж., розм. Наклеп (див. на́клеп²), перев. у писаній формі. – Автор, мабуть, боїться, щоб йому кар'єру Сагайдак не зіпсував, от і написав таку кляузу, – зауважив Кужель (С.  Словник української мови у 20 томах