кляуза
КЛЯ́УЗА, и, ж., розм.
Наклеп (див. на́клеп²), перев. у писаній формі.
– Автор, мабуть, боїться, щоб йому кар'єру Сагайдак не зіпсував, от і написав таку кляузу, – зауважив Кужель (С. Добровольський);
[Бережний (з іронією):] На жаль, ще не перевелися такі люди, для яких строчити кляузи вже стало фахом (Яків Баш);
Жили в тих хатках вуличні повії, п'яниці та злодії, відставні чиновники, які спилися й заробляли на горілку писанням кляуз, і взагалі найбідніший люд (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)