клячати
КЛЯЧА́ТИ і КЛЯЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, недок., діал. Стояти на колінах.
Він довго клячав, похиливши сиву голову і зложивши руки навхрест (Фр., V, 1951, 89);
Аглая-Феліцітас… клячила перед Софою (Коб., III, 1956, 366).
Словник української мови (СУМ-11)