клячати —
Кляча́ти, клячі́ти: кляча́ти: — стояти на колінах [1;13;21;23;43;II,IV] — стояти на колінах нерухомо [3] — стояти навколішках [X,XIII]
Словник з творів Івана Франка
клячати —
кляча́ти дієслово недоконаного виду діал.
Орфографічний словник української мови
клячати —
і клячити, -чу, -чиш, недок., діал. Стояти на колінах.
Великий тлумачний словник сучасної мови
клячати —
КЛЯЧА́ТИ, КЛЯЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, недок., діал. Стояти на колінах. Він довго клячав, похиливши сиву голову і зложивши руки навхрест (І. Франко); Коло нього [теляти] клячала Марійка із синами і майже плакала (О.
Словник української мови у 20 томах
клячати —
КЛЯЧА́ТИ і КЛЯЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, недок., діал. Стояти на колінах. Він довго клячав, похиливши сиву голову і зложивши руки навхрест (Фр., V, 1951, 89); Аглая-Феліцітас… клячила перед Софою (Коб., III, 1956, 366).
Словник української мови в 11 томах
клячати —
Кляча́ти, -чу́, -чи́ш гл. 1) Стоять на колѣняхъ. 2) Дѣлать родъ плетня въ лѣсу, подрубивъ тонкія деревья, наклонивъ и нерепутавъ ихъ между собою. Чигир. у.
Словник української мови Грінченка