книгоноша

КНИГОНО́ША, і, ч. і ж. Той, хто продає книжки, заносячи їх додому покупцям.

Перед вечором раз трапивсь у хату до нас книгоноша один (Тесл., Вибр., 1936, 206);

// Бібліотекар або працівник на громадських засадах, який носить книжки додому, в цех і т. ін.

Багато хто з читачів-активістів виконує почесну роботу книгонош (Ком. Укр., 3, 1960, 47).

Значення в інших словниках

1. книгоноша — книгоно́ша іменник чоловічого або жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. книгоноша — -і, ч. і ж. Той, хто продає книжки, заносячи їх додому покупцям. || Бібліотекар або працівник на громадських засадах, який носить книжки додому, в цех і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. книгоноша — КНИГОНО́ША, і, ч. і ж. Той, хто продає книги, книжки (у 1 знач.), заносячи їх додому покупцям. Перед вечором раз трапивсь у хату до нас книгоноша один (А. Тесленко); – Сонники! Оракули! Малюнки! ..  Словник української мови у 20 томах
4. книгоноша — Книгоно́ша, -ші, -ші, -но́ше! -но́ші, -но́ш (сп. р.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)