книгосховище

КНИГОСХО́ВИЩЕ, а, с. Спеціально обладнане приміщення при бібліотеці для зберігання книжок, журналів, газет, цінних рукописів тощо.

Матвій працював у книгосховищі при Софійському соборі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 203);

У книгосховищах Державної публічної бібліотеки СРСР імені В. І. Леніна панує глибока, майже урочиста тиша (Літ. газ., 11. IX 1959, 3).

Значення в інших словниках

1. книгосховище — книгосхо́вище іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. книгосховище — -а, с. Спеціально обладнане приміщення при бібліотеці для зберігання книжок, журналів, газет, цінних рукописів тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. книгосховище — КНИГОСХО́ВИЩЕ, а, с. Спеціально обладнане приміщення для зберігання книжок, журналів, газет, цінних рукописів і т. ін. Статечно сів [Віктор] на своє місце біля вікна, чекаючи, доки книга надійде з книгосховища (М.  Словник української мови у 20 томах
4. книгосховище — Книгосхо́вище, -ща, -щу; -ща, -вищ  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)