1. Словник української мови в 11 томах

книгосховище

КНИГОСХО́ВИЩЕ, а, с. Спеціально обладнане приміщення при бібліотеці для зберігання книжок, журналів, газет, цінних рукописів тощо.

Матвій працював у книгосховищі при Софійському соборі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 203);

У книгосховищах Державної публічної бібліотеки СРСР імені В. І. Леніна панує глибока, майже урочиста тиша (Літ. газ., 11. IX 1959, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. книгосховище — книгосхо́вище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. книгосховище — -а, с. Спеціально обладнане приміщення при бібліотеці для зберігання книжок, журналів, газет, цінних рукописів тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. книгосховище — КНИГОСХО́ВИЩЕ, а, с. Спеціально обладнане приміщення для зберігання книжок, журналів, газет, цінних рукописів і т. ін. Статечно сів [Віктор] на своє місце біля вікна, чекаючи, доки книга надійде з книгосховища (М. Словник української мови у 20 томах
  4. книгосховище — Книгосхо́вище, -ща, -щу; -ща, -вищ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)