козаччина
КОЗА́ЧЧИНА, и, ж. Доба в історії України (друга половина XV-XVIII ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й турецько-татарських загарбників.
— Велике містечко [Опішня] і давнє… Ще за козаччини воно славилося… (Мирний, IV, 1955, 372);
Тільки «чорні могили», ці велетні степові, ці єдині свідки давньої бувальщини, славної козаччини, тільки-тільки що мріють(Л. Янов., І, 1959, 51);
Вона відвідувала лекції в університеті і залюбки розповідала потім сестричкам про козаччину та Хмельниччину (М. Ол., Леся, 1960, 128).
Словник української мови (СУМ-11)